Колишній міністр оборони Словаччини Ярослав Надь у відвертому інтерв’ю “Телеграфу” ділиться своїм баченням складних викликів, з якими стикається його країна. Поряд з обговоренням ролі Словаччини як члена НАТО у підтримці України, Надь торкається і питань проросійської риторики уряду Роберта Фіцо та президента Петера Пеллегріні, яка загрожує стабільності регіону. Він також застерігає про можливість ядерного удару з боку Росії, підкреслюючи його потенційні загрози для всього світу.

Як може вплинути проросійська політика на майбутнє Європи, і які шанси на безпеку в умовах глобальної нестабільності? Читайте в нашому інтерв’ю, щоб дізнатися більше про перспективи перемоги України та виклики, що стоять на шляху до цього.

“Захід боїться божевільного режиму в Москві”

– 21 листопада Росія нібито випробувала новий вид зброї по Україні — балістичну ракету “Орєшнік”, яку навіть називали міжконтинентальною. Сам Путін стверджує, що це відповідь на атаки британською й американською зброєю. Яка нарешті має бути відповідь НАТО?

– Я прочитав офіційну заяву НАТО, яка стверджує, що, як тільки НАТО буде атаковано російською зброєю, вони негайно знищать усі точки запуску. Але Альянс не буде залучений у війну між Росією та Україною.

З іншого боку, це не є цілком чесним. Так, майже всі країни НАТО та ЄС допомагають Україні з військовим потенціалом, який у них є, включаючи зброю, боєприпаси, поради, фінансову підтримку, і це має продовжуватися. Ця допомога повинна бути навіть більшою, ніж є наразі, тому що цілком очевидно, що Україна є жертвою російської агресії.

– Чи вірите ви в те, що Росія буде бити по об’єктах НАТО, через дозвіл США Україні стріляти вглиб РФ?

– Це було б найбільшою помилкою Путіна. Адже військовий потенціал країн НАТО набагато вищий, ніж потенціал Росії.

Другий момент полягає в тому, що саме Росія стверджує, що НАТО залучено у війну, тому що це політична риторика, яку Путін використовує для своєї внутрішньої аудиторії. Але насправді НАТО не залучено. Я досить критичний, що допомога, яку країни НАТО надають Україні, навіть не складає 1% від військового потенціалу, який мають країни Альянсу. Якби ця допомога була на рівні 2 або 3 відсотків, Україна досить легко виграла б цю війну.

– Поясніть, чому Альянс не наважується на різкі рішення щодо РФ? Невже НАТО готове програти диктатурам?

– У нас є досвід з минулого. Якщо повернутися до Другої світової війни, то країни на Заході також не діяли рішуче проти Гітлера. Можна згадати, що Гітлер захопив половину Польщі, потім Франції, Чехії, Австрії, і, знаєте, сильні держави все ще, так би мовити, чекали кращих часів. Але відразу, як тільки вони були атаковані, Велика Британія атакована Німеччиною чи США атаковані Японією, ці країни вирішили втрутитися. Вони очікували, що Гітлер якось зупиниться.

Те саме, на мою думку, стосується Путіна. Він атакував Грузію, потім відбулася анексія Криму. Захід неохоче реагував – були деякі санкції, але дуже м’які, і відповідь не була сміливою. У 2022 році Путін атакував територію України. Скажімо, він навіть не ховався, як це було у випадку з Кримом. І тоді демократичний світ почав розуміти, що це серйозна проблема.

Але знову ж таки, якщо порівняти першу реакцію демократичного світу на Заході з теперішньою ситуацією, підтримка за ці два з половиною роки значно зросла. Якби Захід відреагував негайно на рівні, на якому він реагує зараз, ситуація була б набагато кращою для України.

Я вважаю, що Захід обережний. Він хоче дотримуватися певного балансу, тому що боїться божевільного режиму в Москві, на що там здатні. Але з іншого боку, я вірю, що єдина відповідь, яку Путін розуміє, це сила, це смілива реакція Заходу.

“Ми всі знали, за пів року, що Росія атакує Україну”

– Чи погоджуєтесь ви з тим, що з участю військ КНДР у війні проти України РФ розпочала Третю світову війну?

– Це було б дуже великим спрощенням сказати, що Третя світова війна розпочалася. Але так, Путін вирішив залучити ще одного а́ктора і ядерну державу. Це справжня ескалація. Країни, які підтримують Україну, повинні значно на це відреагувати. Адже північнокорейські солдати здобудуть певний досвід, які потім можуть використати в можливій атаці проти Південної Кореї. І Південна Корея це знає, і також США та НАТО це знають.

– Як війна в Україні може зараз закінчитися і чи вірите ви не лише в закінчення війни, а й у перемогу України? Чи підтримає нас Дональд Трамп?

– Це складне питання. Перше питання полягає в тому, що означає перемога України? Для мене перемога України — це повернення територій, які Росія незаконно захопила, включаючи Крим, і вихід російських військових з території України. Плюс не слід забувати, що Росія має заплатити за все, що вона зробила, за все, що вона зруйнувала, за тисячі людей, яких вона вбила в Україні. Тож це була б перемога і це була б справедливість.

Тепер — як досягти цієї перемоги. Єдиний можливий шлях — це показати, що Західний світ єдиний у підтримці України, щоб Путін зрозумів, що навіть за участі Північної Кореї, закликання усіх ув’язнених у своїй країні йти воювати, спроби отримати військову допомогу з Ірану та з Північної Кореї він не може досягти цілей, які оголосив. І так, дозвольте нагадати, що, коли війна розпочалася, він очікував трьох-п’ятиденну спеціальну військову операцію і з того моменту кілька разів оголошував стратегічні цілі, які він має, і нічого з цього не досяг. Але зараз ситуація для України не є легкою.

Моя особиста думка: ситуація значно зміниться за президента Трампа, коли він вступить на посаду. На відміну від Байдена дуже важко зрозуміти думки нового президента. Ми пам’ятаємо, що в деяких сферах Трамп був успішним. Збільшення оборонних бюджетів у європейських країнах НАТО — це був його вдалий проєкт, на мою думку. Але з іншого боку, у нього була дивна зустріч з лідером Північної Кореї. Тому важко сказати, що буде зараз.

Я припускаю, що Трамп дасть шанс Путіну відступити, і, якщо його не задовольнить ця пропозиція, тоді, ймовірно, він допоможе Україні ще більше.

– Ваш прогноз: чи буде на Україну чинитися тиск, щоб вона відмовилася від територій?

– Дійсно важко сказати. Це залежатиме в першу чергу від України. Я досі намагаюся порівняти це з ситуацією в Словаччині: якщо нас атакують, а потім Чехія, наш найближчий сусід і друг, буде підштовхувати нас відмовитися від східної або південної частини Словаччини, тому що вони хочуть миру. Це неправильно.

Це рішення України, що є прийнятним для народу України, і ми всі маємо усвідомлювати, що Україна є жертвою, і ніколи не можна давати бонус агресору. Завдання для нас — допомогти Україні досягти найкращих умов для переговорів.

– Радник Байдена з національної безпеки Джейк Салліван зазначив, що мобілізація солдатів є більш необхідною для України, ніж нова зброя. Чи згодні ви з цим?

– Я думаю, це поєднання факторів. Путін відправляє велику кількість солдатів, росіян та іноземців, в Україну. Значна частина з них гине, тому що йому байдуже на людей. Путіну байдуже, якщо він втратить сто тисяч або мільйон солдатів.

І очевидно, що керівництво України дуже обережне щодо людських життів. Ймовірно, Україні також потрібно більше солдатів, що безумовно не легко для людей, не легко для політичного керівництва. Тому з розумінням ставлюсь до обговорення можливої участі військових інших країн.

Повертаючись до ситуації перед початком російської агресії у 2022 році, ми всі знали, за пів року, що Росія атакує. Що ми мали зробити з того часу? Це організувати величезні військові навчання країн НАТО на українській території. Якби це відбулося і було 30, 40, 50 тисяч солдатів країн НАТО, Путін ніколи не наважився б атакувати Україну.

– Чи побачимо ми солдатів інших держав в Україні?

– Я майже впевнений, що не буде операції НАТО чи операції ЄС в Україні у найближчі тижні або місяці. Але я не буду здивований, якщо деякі країни вирішать розгорнути свої війська на добровільній основі, на основі якогось двостороннього договору з Україною. Це можливо.

Також можливо організувати проєкт, у якому деякі країни НАТО або ЄС розгорнуть свою протиповітряну оборону, включно з персоналом, на українській території, не для нападу на Росію, а для захисту України.

“Путін втрачає розум”

– Німеччина стверджує, що Росія може атакувати НАТО до 2030 року. То чи досягне Росія європейських кордонів?

– Про це говорять не лише в Німеччині, багато розвідувальних служб з країн Балтії, скандинавських країн, а також з країн Центральної Європи. Україна — це лише один крок для Путіна. Що він дійсно хоче, так це відновити Радянський Союз, і він офіційно це заявляв. Він написав про це в документах, що розпад СРСР — найбільша помилка і трагедія XX століття, і він хоче відтворити його знову.

Якщо Радянський Союз відновиться, він буде достатньо сильним, щоб атакувати інші країни. Тож, якщо Україна програє цю війну, тоді ми матимемо російських солдатів в Ужгороді на кордоні зі Словаччиною, і це є величезною загрозою безпеці та обороні для Словаччини та всього ЄС і НАТО.

– Ви вірите, що ядерний удар, яким Кремль весь час погрожує, може статися?

– Я вважаю, що Путін втрачає розум. У нормальному житті та на нормальній планеті це було б неможливо здійснити таку божевільну агресію, як він це зробив. Тому ніколи не можна просто стверджувати, що ядерного удару не станеться. Я просто не вважаю це ймовірним. Тому що знаю, що досі є військові структури, які розуміють, що будь-який ядерний удар з боку Росії негайно викличе відповідь Заходу. Якщо ж це станеться, ми можемо бути на межі кінця світу.

“Фіцо перетворився на васала Путіна”

– Словаччина наразі є, по суті, рупором Кремля в ЄС і НАТО. Чому так сталося? Чи можна це змінити?

– Знаєте, уряд, що прийшов до влади у Словаччині, отримав сильну підтримку від кремлівських дезінформаційних медіа. Ми попереджали не лише наших громадян, але й людей Заходу, що це станеться, оскільки Роберт Фіцо змінився протягом останніх років. До речі, це його четвертий термін на посаді прем’єр-міністра, і він фактично змінився з проєвропейського, прозахідного політика на повністю проросійського васала Путіна. Ми намагалися пояснити це також дипломатам у Словаччині, щоб бути обережними, бо Фіцо вже не той, яким був раніше. Вони, мабуть, просто не повірили, але тепер побачили.

Ніхто не хоче спілкуватися з нами. Ніхто не хоче ділитися звітами зі Словаччиною та Угорщиною, тому що існує загроза, що ця інформація одразу потрапить до Москви. Це реальність.

Попри заяви, Фіцо розуміє, що економічний прогрес в Україні та членство в ЄС означатиме прогрес для Словаччини. Тому навіть він намагається знайти певні проєкти для реалізації цього, але між Фіцо і Зеленським або між Фіцо і вашим прем’єром просто немає потрібної “хімії”. До того ж днями він офіційно оголосив, що наступного року поїде в Москву на військовий парад. Тож він фактично аплодуватиме армії агресора. Це безглуздя.

Словацькі громадяни повинні сказати Фіцо, що не хочуть бути під контролем Росії. Щоб прем’єр побачив, що він не може бути слугою Путіна всередині НАТО та ЄС.

– Як ви оцінюєте вплив політики Фіцо та президента Петера Пеллегріні на національну безпеку та оборонну стратегію Словаччини?

– Дуже негативний вплив. Якщо порівняти реальність, коли я був міністром оборони, коли Едуард Гегер був прем’єр-міністром, а Іван Корчок і Растислав Качер працювали міністрами закордонних справ, між нами була єдність. Ми створили відмінну співпрацю в зовнішній та оборонній політиці Словаччини, тому навіть наші союзники приїжджали та інвестували в словацьку оборону. Нічого подібного зараз не відбувається.

Навпаки, коли я був міністром оборони, я збільшив витрати на оборону з 1,6% до більше ніж 2%. А тепер мій наступник знову зменшив їх до 1,6, тож він навіть не інвестує в оборону, не тільки за підтримки наших союзників, але й з погляду інвестицій держави. Це дуже велика проблема для словацької безпеки та оборони.

Ба більше, союзницькі розвідувальні служби не довіряють нашим розвідувальним службам, що знову знижує нашу безпеку та оборону. Тож, знаєте, вплив політики Фіцо, Пеллегріні дуже негативний, і люди починають це бачити в Словаччині. Їхня популярність знижується; у них зараз немає більшості у парламенті. Тож у них є значні труднощі з керуванням країною та управлінням парламентом. Я думаю, що це призведе до дострокових виборів у Словаччині.

– Чи готують Фіцо та Пеллегріні ґрунт для входження російських військ до Словаччини?

– Дякувати Богу, що між нами (Словаччиною та РФ. — Ред.) є Україна. Запланований офіційний візит Фіцо до Москви наступного року, на мою думку, дуже схожий на ситуацію 1968 року, коли країни Варшавського договору вторглися до Чехословаччини, бо в Чехословаччині відбувались деякі демократичні кроки на той час. І Москва вирішила, що країни Варшавського договору повинні увійти до Чехословаччини, щоб зберегти комунізм у країні. Перед цим мало бути офіційне запрошення, підписане комуністами, деякими зрадниками, і одним зі зрадників був Василь Біляк.

Багато словаків зараз кажуть, що комунікація Фіцо та запланований візит до Москви, щоб зустрітися з Путіним, дуже схожий на лист, підписаний Біляком, який запрошував війська країн Варшавського договору. Можливо, Фіцо навіть планує збільшити якусь військову співпрацю з Росією. Залишаються ще шість-сім місяців до того, як це станеться, коли він поїде до Москви, і я сподіваюся та вірю, що до того часу його уряд піде у відставку.

Про передачу МіГ-29 Україні

– Вас зараз звинувачують за рішення про передачу Україні винищувачів МіГ-29 у 2022 році. Розкажіть, як воно ухвалювалося? Для чого це теперішній владі? І які можуть бути результати переслідування?

– Насправді уряд Петера Пеллегріні (2018-2020 рр.), до того як ми прийшли до влади, придбав літаки F-16 і зупинив підготовку пілотів для МіГ-29. Додатковий факт полягає в тому, що МіГ-29 обслуговували російські техніки в Словаччині, тому, знаєте, на словацьких авіабазах, які також є базами НАТО, було десятки російських техніків, що також було загрозою безпеці. Наші розвідслужби були впевнені, що серед цих техніків були російські шпигуни. Крім того, з 11 літаків, які у нас були, лише 4-5 могли літати. Усі інші потребували більш значного ремонту або обслуговування, і ми не хотіли, щоб росіяни робили це для Словаччини.

Ваш попередній міністр оборони Олексій Резніков зв’язався зі мною і запитав, чи можемо ми передати ці МіГи Україні, тому що у вас є пілоти на цій системі, у вас є техніки, запасні частини, і ви можете провести значний ремонт цих 11 штук, щоб принаймні 7 або 8 з них могли літати. Коли ми почали обговорювати це, і також американці та ЄС підтримали таку ідею, ми дійшли згоди. Я запросив ваших техніків і пілотів приїхати до Словаччини, вони провели певні ремонти і обслуговування цих МіГів, і чотири з них полетіли до України вже з українськими пілотами. У той час як інші сім були доставлені сухопутним транспортом в Україну.

Це було правильним рішенням. Але перед виборами Фіцо та його колаборанти почали стверджувати, що це була зрада нашої держави, і вони створили серед своїх виборців очікування, що я маю сісти у в’язницю за це. Зараз вони намагаються зробити це, але для цього немає жодних законних підстав, тому це суто політична справа. Вони намагаються зловживати своєю владою, правосуддям проти мене.

Я знаю, що є лише два варіанти: вони або не доб’ються успіху, або якщо вони посадять мене у в’язницю, це буде політичний процес, і я вірю, що також країни Заходу негайно відреагують на це.

– Чи зараз Словаччина допомагає Україні як член НАТО?

– Так, у багатьох сферах, але багато з них засекречені. Ми не можемо про це говорити, і Фіцо про це не говорить, тому люди не знають, що він дійсно робить для членів НАТО та союзників, щоб допомогти Україні.

Про операцію російських розвідслужб в країнах ЄС і НАТО

– У травні цього року Словаччина захистила колишнього генерального продюсера заблокованого телеканалу “112 Україна” Артема Марчевського, якого Чехія вважає причетним до створення проросійської мережі в Європі. Він є близьким до кума Путіна Віктора Медведчука. Виходить, Росія за рахунок вашої держави утримує своїх агентів?

– Це не випадковість, я впевнений. Також член сім’ї нинішнього міністра оборони Словаччини Роберта Калиняка, його звати Ерік Калиняк (радник уряду, який був свідком нападу на Фіцо навесні 2024 р. — Ред.), я думаю, що він його племінник, був залучений до цієї проросійської мережі. Він робив деякі інтерв’ю і зустрічався з людьми з цієї мережі. Потім ми зрозуміли, що це людина, якій ми надали певний притулок. Я повністю впевнений, що була угода за кадром між нинішнім урядом Словаччини та російським урядом. Це ще один приклад того, як уряд Путіна фактично контролює те, що робить словацький.

Чесно кажучи, знаєте, коли я був міністром оборони під попереднім урядом, ми вигнали більше ніж 40 російських шпигунів з нашої території за три роки, ми намагалися боротися з цією гібридною війною.

Сьогодні цього немає. Навпаки, представники теперішнього уряду, міністри беруть участь в обговореннях в проросійських пропагандистських медіа. Це насправді те, що мене дуже турбує, тому що це просто означає розширення російського погляду на світову ситуацію, і це є проблематичним. Це також відбувається в Угорщині, це також відбувається в Словаччині, і я вірю, що це не пошириться на інші європейські країни.

Тому що це операція, яку проводять російські розвідувальні служби в країнах ЄС і НАТО, щоб змінити ставлення і поставити проросійських, прокремлівських політиків при владі. Ми можемо бачити це також в Румунії в ці дні, коли там проходять вибори президента, і один з останніх двох кандидатів, що пройшов до фінального раунду, просто повністю проросійський політик, підтриманий проросійською мережею. Це, ймовірно, зразок, який вони планують відтворити у всіх європейських та країнах — членах НАТО та ЄС.