Наприкінці вересня наша країна приєднається до міжнародної системи обміну фінансовою інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standart). Це означає, що 122 країни здобудуть доступ до даних про банківські рахунки українців на Батьківщині, а Україна знатиме про доходи своїх громадян за кордоном.

Мільйони українців, які перебувають в Європі, рятуючись від війни, сприйняли цю новину з великою тривогою. Одні злякалися, що європейські держави, які платять фінансову допомогу в межах програми тимчасового захисту, матимуть інформацію про їхні статки в Україні та позбавлять виплат. Інші хвилюються, що українська податкова, дізнавшись про соціальну допомогу втікачам від війни, змусить сплатити з неї податки. 

Кому насправді варто перейматися через автоматичний обмін інформацією між податковими органами України і держав-партнерів? Про це — у розмові з керівником аналітичного напряму Мережі захисту національних інтересів “Ants” Іллею Несходовським, експертом з питань оподаткування Інституту соціально-економічної трансформації В’ячеславом Черкашиним та кандидатом економічних наук Олександром Хмелевським. 

— Навіщо податковій інформація про банківські рахунки українців за кордоном? 

● І. Несходовський: 

— Ці дані всі без винятку країни — підписанти угоди використовуватимуть з єдиною метою — для боротьби з ухилянтами від сплати податків. 30 вересня Україна обміняється інформацією про підзвітні рахунки за період з 1 липня 2023-го по 31 грудня 2023 року. Надалі ж автоматичний обмін відбуватиметься щороку — звітним періодом буде календарний рік, який передує року обміну інформацією. 

● О. Хмелевський: 

— Обмін фінансовою інформацією означає, що українські банки, страхові та інвестиційні компанії збиратимуть дані про рахунки іноземних платників податків і передаватимуть ці дані Державній податковій службі України. А ДПСУ передаватиме їх податковим органам країн-партнерів. І навпаки, банки, страхові та інвестиційні компанії інших країн подаватимуть інформацію про податкових резидентів України своїй податковій, а та своєю чергою передаватиме ці дані українській податковій. 

Важливий момент полягає в тому, що інформацію передають не про громадян, а про податкових резидентів. Тобто якщо громадянин України постійно живе за кордоном, то він є податковим резидентом відповідної країни, отже, в Україну про нього інформацію не подаватимуть. Так само якщо іноземний громадянин постійно проживає в Україні, то він є її податковим резидентом, і наша податкова не передаватиме про нього інформацію країні його громадянства. 

● В. Черкашин: 

— Треба розуміти, що податкове резидентство — це ознака, котра вказує на максимально тісний контакт людини з країною, якій вона сплачує податки. Правила визначення податкового резидентства різні в різних країнах. У нас визначальні три критерії: місце проживання, центр життєвих інтересів, перебування у країні не менш як 183 дні протягом календарного року. 

У разі, коли громадянин України здобув тимчасовий захист за кордоном, головним критерієм є центр життєвих інтересів — до уваги беруть постійне місце проживання, сімейні та соціальні зв’язки, місце роботи, місце навчання дітей тощо. Тобто наших біженців можна вважати податковими резидентами України.

● В. Черкашин: 

— Однак більшість держав за базовий критерій беруть 183 дні. Якщо людина живе понад цей термін у якійсь країні, то ця країна вважає її своїм резидентом. Зауважу, що громадянство при цьому не має жодного значення. Для прикладу, Німеччина, де нині перебуває найбільше наших громадян, вважає своїми резидентами всіх іноземців, які тривалий час проживають на її території. 

— Чи можуть тих, хто отримує соціальні виплати за кордоном, змусити платити податки в Україні? 

● І. Несходовський: 

— Соціальні виплати не підлягають оподаткуванню. Тож хвилюватися людям, які мають тимчасовий захист за кордоном й отримують там фінансову допомогу, не варто. Так само українська сторона не має права позбавити пенсії за віком, пенсії з інвалідності чи інших соціальних виплат тих, хто перебуває за кордоном та отримує там допомогу. 

Щоправда, є нюанс. Уряди іноземних держав тепер можуть отримати інформацію про доходи наших біженців в Україні. Якщо особа, яка попросила тимчасового захисту в іншій країні, під час заповнення анкети приховала факт отримання доходів удома, то тепер вона може стикнутися з проблемами. Такій особі можуть скоротити розмір щомісячних виплат на суму доходів, яку вона отримує в Україні. Понад те, уповноважений орган може змусити повернути суму понаднормових виплат за попередні місяці або навіть накласти штраф. 

— А що чекає тих, хто працює за кордоном? 

● В. Черкашин: 

— Якщо українець приїхав, скажімо, до Польщі й почав там тимчасово працювати, то його податкове резидентство не змінилося. Тобто він у статусі нерезидента міг відкрити у Польщі банківський рахунок й отримувати дохід. Інформацію про такий рахунок банк тепер повинен передати польській податковій, а та зобов’язана повідомити ці дані нашим податківцям. Адже якщо українець заробив гроші в умовній Польщі, залишаючись резидентом України, він має сплатити на Батьківщині податки з отриманих закордонних доходів. Це стосується, зокрема, сезонних трудових мігрантів. 

● О. Хмелевський: 

— Україна підписала з багатьма країнами угоди про уникнення подвійного оподаткування. Тож якщо наші громадяни працюють у державах, що мають з Україною угоди про уникнення подвійного оподаткування та сплатили податки в цих державах, то вони мають шанс не сплачувати податки в Україні. Усе залежить від умов таких угод та наявних документів про економічну діяльність і сплату податків. 

Однак є важливий момент. Згідно з перехідними положеннями закону 2970-ІХ, яким був запроваджений автоматичний обмін податковою інформацією, якщо станом на 31 грудня відповідного фінансового року діє воєнний стан, то доходи за кордоном у сумі менш як 250 тисяч доларів не оподатковуватимуть. Тож громадянам України, які мають на закордонних рахунках менші суми, не варто боятися, що податкова нарахує їм якісь податки чи штрафи. 

— Чи випливе тепер інформація про тих, хто приховує доходи на закордонних рахунках? 

● О. Хмелевський: 

— Так, цілком імовірно, що обмін фінансовою інформацією проллє світло й на таку проблему, як походження коштів. Якщо в особи виявляться великі суми на рахунках, які не відповідають її доходам, то у правоохоронних органів можуть виникнути питання і можуть бути відкриті кримінальні провадження. Не відкидаю, що можливий тиск на людей, щоб змусити їх добровільно сплатити податки та штрафи.

Зауважу, що правоохоронним органам України буде доволі важко списати кошти за кордоном. Для цього потрібні рішення не лише українських судів, а й іноземних. Той, хто нині перебуває за кордоном, найімовірніше, уникне будь-яких стягнень. Той, хто перебуває в Україні, може мати серйозні проблеми. 

Що стосується заможних українців, то, оскільки про запровадження автоматизованого обміну фінансовою інформацією було відомо ще декілька років тому, вони вже встигли до цього підготуватися. Такі українці давно оформили собі іноземне громадянство, посвідку на проживання тощо. З погляду міжнародного законодавства, вони є резидентами інших країн, й інформація про їхні рахунки Україні передана не буде. Тож не факт, що інформація про рахунки за кордоном олігархів стане доступною українській податковій і що вони змушені будуть сплатити податки. 

— У кого загалом можуть з’явитися проблеми із запуском автоматичного обміну фінансовою інформацією? 

● О. Хмелевський: 

— На мій погляд, від обміну податковою інформацією постраждають передусім дрібні бізнесмени, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, фрилансери, зокрема працівники ІТ-сфери, та частина заробітчан. 

Навряд чи стягнуті з них податки суттєво поповнять держбюджет України. Натомість після війни, коли кордони для чоловіків відкриються, багато хто з них виїде, щоб не мати проблем з українською податковою та іншими правоохоронними органами. А Україна втратить податки, зокрема акцизи та ПДВ, які ці люди нині сплачують удома, купуючи товари й послуги. Також наша економіка втратить активних людей, які здатні заробляти гроші, що негативно позначиться на економічному відновленні країни.