Наприкінці лютого цього року близько 22-ї години військовослужбовець інженерно-саперного відділення одного з механізованих батальйонів поскаржився на погане самопочуття та біль у ділянці серця. Боєць звернувся до свого безпосереднього командира відділення з проханням відпустити до медичного пункту. Але молодший сержант відмовив. Як наслідок, боєць до ранку помер.

За висновками експертів, причиною смерті стала гостра коронарна недостатність. Розслідування встановило, що командир відділення порушив низку статей Статуту внутрішньої служби ЗСУ, зок­рема вимогу щодо збереження життя та зміцнення здоров’я особового складу, необхідності уважного ставлення до підлеглих та їхніх проблем тощо. Молодшого сержанта звинуватили в недбалому ставленні до військової служби в умовах особливого періоду і склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Командир відділення свою провину визнав, але на розгляд справи не з’явився. Слов’янський міськ­районний суд Донецької області оштрафував його на 17 тисяч гривень.

— За такі правопорушення передбачено як адміністративну, так і кримінальну відповідальність, — коментує правозахисник Роман Лихачов. — Усе залежить від результатів розслідування та висновків судово-медичної експертизи, яка має встановити причинно-наслідковий зв’язок між смертю військовослужбовця і діями або бездіяльністю його командира. На основі цього слідчий ухвалює процесуальне рішення. Якщо в діях командира немає складу кримінального правопорушення, то його притягують до адміністративної відповідальності — штрафу від 17 до 32 тисяч гривень або арешту від 10 до 15 діб  з утриманням на гауптвахті. А в разі наявності складу кримінального порушення можуть позбавити волі від трьох до семи років.

— Що робити військовослужбовцеві, якщо безпосередній командир не дозволяє йому звернутися по медичну допомогу?

— Можна подати рапорт до вищого командира. До рапорту долучити рекомендації лікарів або відповідну медичну документацію, кот­ра вказує на потребу лікування. А в разі відмови — подати позов до суду.

У моїй практиці були випадки, коли військовослужбовець мав серйозні проблеми зі здоров’ям і потребував термінової допомоги, але зі служби його не відпускали. Він самостійно звертався до медичного закладу, перебував на стаціонарному лікуванні й підтверджував це відповідними медичними довідками. Це слугувало об’єктивною причиною, що солдат залишив військову частину без дозволу. Тому кримінальну справу за СЗЧ проти нього закривали. Але, на жаль, бувають ситуації, коли військово­службовці зловживають правом на звернення по медичну допомогу.