Адміністрація США здається навмисно наївною щодо екзистенційної загрози, з якою ми стикаємося з боку путіна і його кривавого режиму.

Дозвольте мені окреслити вам бачення нової ери.

Дональд Трамп і Джей Ді Венс мають на увазі все, що вони говорять. Коли вони кажуть, що росія не є загрозою, саме це вони й мають на увазі. Вони щиро вірять, що США повинні вийти з НАТО, і хочуть так чи інакше забрати Гренландію. Що тільки Китай, росія і США мають значення. До Британії ставляться як до химерного винятку з Європи. Суверенітет інших не має значення. Сила – це правильно. Утиски опонентів, суддів і вільної преси є прийнятними заради ідеї “Америка понад усе”. Факти – це вигадка, а вигадка – це факти. путін і Трамп підписують угоди про видобуток корисних копалин в окупованій Донецькій області. Розвіддані “П’яти очей” передаються не друзям Британії, а нашим ворогам. США виводять війська з європейських баз і піднімають розвідний міст.

America First означає “відплата”. MAGA вірить кожній фейковій новині від Такера Карлсона, Алекса Джонса та численних соціальних мереж. Якщо Америка стане ізольованою, запитайте себе: кому це вигідно? Хто буде вітати розбитий альянс НАТО?

Я запевняю вас, що американські робітники не виграють, як і будь-хто інший на Заході. Справжніми бенефіціарами такого розвитку подій є росія, Китай і екстремісти по всьому світу, які десятиліттями вважали США своєю метою номер один. Їм потрібна не Європа, а дядько Сем. путін, людина, яка провела все своє життя у боротьбі із Заходом, не раптом вирішив, що Дональд Трамп – його новий найкращий друг. Він і його найближче оточення також не забули про жагу до помсти за 30 років приниження після розгрому Радянського Союзу.

Вже більше десяти років росія розпалює розбіжності, які ми спостерігаємо сьогодні. Під час заворушень Black Lives Matter у 2020 році російські фабрики тролів навмисно роздмухували обидві крайнощі дебатів у соціальних мережах. Вони заохочували розбрат, і розбрат – це те, що вони отримали.

За іншим океаном Китай радітиме потенційному демонтажу старого світового порядку. Все, що дійсно зробило Америку великою і багатою після закінчення Другої світової війни, потенційно може опинитися на вогнищі. Зараз мало що стоїть на шляху до вільного переходу через Тайванську протоку.

Зараз я не знаю, чи станеться цей найгірший сценарій. Ми всі повинні сподіватися, що ні. Можливо, Дональд Трамп усвідомлює, що всі програють, якщо “Америка понад усе” буде просто ще однією фразою для ізоляціонізму. Що таврування всіх своїх друзів “безплатними пасажирами” і вимога “відплати” вбиває клин між союзниками, який буде важко виправити.

Я також сподіваюся, що ми по цей бік Атлантики не забуваємо, що Америка – це більше, ніж один президент, і що, як би не було прикро чути такі необґрунтовані напади від Джей Ді Венса, це не те, що думає більшість американців. Але це тривожні часи.

Здається, ми так далеко відійшли від часів Рейгана і Меггі. Небезпека для всіх нас полягає в тому, що нові мешканці Овального кабінету не дуже добре знають дорогу. Заяви Джей Ді Венса дико неточні й, схоже, свідчать про те, що він вірить усьому, що читає у соціальних мережах.

Нещодавно один американський технологічний мільярдер сказав мені, що Велика Британія і США не матимуть особливих відносин, тому що ми намагаємося регулювати соціальні мережі. Я зазначив, що саме відмова американських соцмереж, таких як Twitter, допомагати владі Великої Британії, коли я був міністром безпеки, призвела до того, що так багато людей було завербовано в ІДІЛ та Аль-Каїду.

Іронія полягає в тому, що ті самі соціальні медіаплатформи, які MAGA намагається використовувати, щоб зробити Америку великою, насправді є платформами, які роблять її слабшою і розділеною. Замість того, щоб підривати політику власного уряду, Пітер Мандельсон, можливо, міг би допомогти просвітити MAGA і деяких посадовців нової адміністрації щодо фактів. Це життєво важлива робота, яку потрібно робити за лаштунками, а не на телеекранах Америки.

Я вважаю, що, хоча багато хто з нас має свободу висловлювати свій гнів з приводу того, що робить Дональд Трамп з нашими друзями, сер Кір Стармер має рацію, обравши м’якший підхід. Трампа 2.0 потрібно м’яко виховувати, а не лаяти.

Давайте тепер судити про Трампа за його діями, а не за сміливими і радикальними заявами, які завжди знаменують початок роботи будь-якого уряду. Ми повинні сподіватися на краще і готуватися до гіршого.