У пояснювальній записці зазначено, що йдеться про потребу законодавчо закріпити поняття “мова освітнього процесу”.

“Українськомовне освітнє середовище – це середовище, у якому студенти, учні, дошкільнята, викладачі, учителі й вихователі спілкуються на території закладу освіти українською мовою як на уроках і заняттях, так і на перервах, в укриттях, у позанавчальний час. Спілкування іноземними мовами є дозволене на визначених уроках, зустрічах з іноземними делегаціями чи на схожих заходах”, – написано в ній.

Автори записки вказують, що зараз в Україні “поза заняттями діти, студенти й педагоги в освітньому середовищі часто спілкуються іноземною мовою, переважно мовою країни-агресора – російською”, і “це негативно впливає як на формування мовленнєвих навичок (компетенцій) у дітей, так і на становлення державної мови й формування української ідентичності, від чого напряму залежить розвиток і безпека держави”.

“Забезпечення української мови як мови освітнього середовища сприятиме розвитку державної мови й безпеці держави. Поруч із цим належний рівень захисту прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, є ознакою демократичного розвитку як самої держави, так і суспільства в цілому”, – вважають ініціатори законопроєкту.