У ліцеї Терешківської громади Полтавського району є медичний кабінет, душ, тренажерна зала, фонтанчики для пиття води. Для людей з особливими потребами установлений підйомник і облаштований доступний туалет.

—Хтось називає це підземною мінішколою, а ми звемо освітнім хабом. Хоча, по суті, це радіаційне укриття, — запрошує мене в оновлений підвал Терешківського ліцею сільський голова Віталій Турпітько — учасник АТО, майор внутрішньої служби у відставці, старший лейтенант Збройних сил України у відставці.

“Як пани — порозлягалися і вчимося”

— Це ось підйомник для людей з обмеженими фізичними можливостями, — показує Віталій Петрович, як тільки ми спустились по сходинках униз.

— Скільком людям у ліцеї він може знадобитися?

— Є одна дитина, щоправда, вона навчається онлайн. Не важлива кількість. Важлива доступність для кожного. Це ж не тимчасове укриття. Ми робили все якісно, з розрахунком на довговічність. Адже тимчасове розв’язання питання ніколи не вирішує проблеми.

Ваші колеги-телевізійники з Полтави, до слова, були вражені виглядом туалетів в укритті (а тут у нас шість жіночих і п’ять чоловічих кабінок), бо в деяких школах їм доводилось бачити відра замість унітазів, і навіть у міських навчальних закладах донедавна існували вбиральні без перегородок.

Звісно, підйомник у громадських закладах передбачений сучасними державними будівельними нормами (ДБН), так само, як й інклюзивна вбиральня. Подібні точки доступності — ознака цивілізованості суспільства, але все ще сприймаються нашими людьми швидше з подивом.

— Зробити все згідно з чинними вимогами не означає дорожче, — продовжує Віталій Турпітько. — Зате наше укриття абсолютно автономне. Тут є навіть медичний кабінет і душ, тренажерний зал і справжній тир. Установлені фонтанчики для пиття води. Ми придбали сюди нові меблі, мультимедійне обладнання, підвели інтернет. Опалюється приміщення дровами — установили сучасні твердопаливні піролізні котли з великим коефіцієнтом тепловіддачі. А на випадок відключення електроенергії є потужний генератор, який стоїть в укритті.

Підземний освітній хаб у Терешках дійсно крутий.

По-перше, просторий — майже 1000 квадратних метрів на понад 600 учнів. Усі класні паралелі мають власну навчальну кімнату.

Хоча наразі тут навчаються більш як 720 учнів, оскільки частину підвозять з Вацівської гімназії, яка є філією ліцею. Там укриття лише будується.

Зорово розширяють приміщення й додають настрою різнокольорові стіни з малюнками, які все ще удосконалюють вчителі з художнім хистом.

По-друге, хаб інноваційний.

Над дверима одного з класів помічаю абстрактний малюнок, виконаний білою крейдою на чорному фоні.

— Стіни нашого укриття функціональні. Це завдяки спеціальним фарбам, які на них нанесені. На стінах дійсно можна писати крейдою й витирати написане, тобто, використовувати як дошку, — приєднується до розмови заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею Валентина Шляхова.

Цікава дивина для сторонніх, але вчителів та учнів Терешківського ліцею насправді складно здивувати нововведеннями та технічними новинками. Мультимедійні дошки, використання гаджетів під час уроків, окулярів віртуальної реальності — це для них звично. Але що важливо: раптом повітряна тривога перерве навчальний процес, то в укритті вони зможуть продовжити вивчати тему з використанням тих же технічних засобів.

— Це наш IT-хаб, де проходять цифрові уроки, — з відчуттям гордості показує новенький клас учитель інформатики Віталій Помаз. — Мультимедійну дошку на базі операційної системи “андроїд” ми використовуємо у двох режимах: як здоровий планшет і як дошку для малювання.

У класі двадцять планшетів і дванадцять комплектів VR-окулярів, а також лазерний кольоровий принтер, на якому можна роздрукувати будь-які документи, і 3D-принтер, призначений для об’ємного друку предметів різноманітного застосування

У першокласників особливо яскравий клас. Посередині, на м’якій підлозі — столи зі стільцями для навчання, а під стінами — різнокольорові пуфи для відпочинку, ящики з іграшками.

Директорка ліцею Лариса Шевченко усміхається:

— На початку навчального року я поцікавилася у першокласників їхніми враженнями про укриття. “Супер! — відповів один хлопчик. — Ми там, як пани — порозлягалися і вчимося”. І я відчула, що найменші школярики розкуті.

Укриття ж це не тільки про фізичну захищеність, а й про психологічне і психічне здоров’я. Коли діти почуваються в безпеці, то стресова ситуація стає менш вираженою, наскільки це можливо, а якість життя поліпшується.