Події, які останнім часом розгортаються навколо бізнесмена Павла Дурова – розробника, засновника та власника месенджера Telegram (його затримання у французькому аеропорту Ле Бурже, 96 годин під арештом, звинувачення у злочинах, які можуть коштувати йому від 10 до 20 років ув’язнення, та вихід під заставу в 5 мільйонів доларів), укотре викликали пильну цікавість до нього самого й подробиць – включно з найменшими деталями – його життя: від заняття програмуванням та бізнесом до пікантних особистих моментів. Однією з найцікавіших сторінок життя Дурова є його ставлення до України – з нашою країною власника Telegram пов’язують не лише політичні уподобання, а й родинні зв’язки.

Знання чотирьох іноземних мов та інтерес до програмування

Павло Дуров, якого раніше часто називали “російським Марком Цукербергом”, народився 10 жовтня 1984 року в Ленінграді в інтелігентній родині доктора філологічних наук і викладача Санкт-Петербурзького державного університету. До школи Дуров пішов в італійському Турині, де працював його батько. Повернувшись до Ленінграда, він після звичайної школи потрапив в академічну гімназію, що спеціалізувалася на точних і природничих науках, в якій застосовувалися експериментальні методи навчання. Попри складність завдань, які ставили перед учнями цього навчального закладу, Павло встигав з усіх предметів і був дуже начитаний та ерудований. Уже в початковій школі він володів чотирма іноземними мовами, а в одинадцять років почав займатися програмуванням.

Найкращий студент факультету

Проте, закінчивши школу з технічним ухилом, Дуров вступив на суто гуманітарний – філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, на кафедрі якого працювала його мати, на спеціальність “Англійська філологія та переклад”. У виші, як і раніше у школі, Павло показав себе з найкращого боку: його вважали одним із найкращих на факультеті. За час навчання – за підсумками сесій – Павло тричі отримував так звану Потанінську стипендію, для чого потрібно було витримати складний конкурс. Він неодноразово демонстрував свій високий інтелектуальний рівень, перемагаючи на олімпіадах – причому як із гуманітарних (філологія, логістика, дизайн), так і з технічних наук, насамперед інформатики. У 2006 році Дуров закінчив університет із червоним дипломом, який, принаймні за даними на 2012 рік, чомусь так і не забрав.

Перші інтернет-проєкти

Створенням інтернет-проєктів Дуров займався ще під час навчання в університеті – спочатку ними стали некомерційні Spbgu.ru та Durov.com. Перший був електронною бібліотекою, в якій можна було прочитати й обговорити всі написані студентами реферати, курсові та дипломні роботи; другий – чатом університету, на ньому студенти могли спілкуватися, висловлюючи свою точку зору з різних питань. Досить швидко Дуров розчарувався в таких ресурсах – йому не подобалася їхня анонімність: використовуючи нікнейми й аватари, люди, спілкуючись з тими, з ким вони вчилися не тільки на одному курсі, але і в одній групі, навіть не підозрювали, хто є їхнім співрозмовником.

“ВКонтакте”

Вигадуючи нову – більш ефективну та цікаву – соціальну мережу для студентів, Дуров звернув увагу на відповідний американський ресурс – Facebook. Зокрема, йому дуже сподобалося те, що ті, хто нею користується, не приховують свою особистість. Вирішивши створити аналогічну соціальну мережу, він розробив проєкт, який спочатку мав назву “Студент.ру”. Але оскільки нею почали користуватися не лише студенти й викладачі, згодом Дуров перейменував її на “ВКонтакте”. Спершу потрапити до неї можна було лише на запрошення того, хто в ній уже перебував, але, оскільки нова соціальна мережа мала велику популярність, реєстрацію “ВКонтакте” незабаром зробили безкоштовною.

Зв’язок з Україною

Уперше про свої зв’язки з Україною Дуров розповів у 2008 році, коли приїхав до Києва, щоб відсвяткувати переклад соцмережі “ВКонтакте” українською мовою. Тоді й з’ясувалося, що родина Павла по лінії матері, Альбіни Дурової – у дівоцтві Іваненко, веде свій рід із Києва. Під час Жовтневої революції його предки були депортовані до Сибіру, але, попри це, не забули ані свого походження, ані української мови. На той час, за словами Павла, більшість сайтів в Україні були російськомовними, але він хотів, щоб українські користувачі VK мали змогу обирати мову спілкування. Українську версію соцмережі Дуров тоді тестував особисто, і вона цілком його задовольнила. Заодно підтягнув рівень української, яку він почав вивчати ще у підлітковому віці. Йому як лінгвісту дуже подобалося порівнювати українську з російською, знаходячи між ними подібність і відмінність. Про свій візит до української столиці Дуров згодом згадував так: “Деякі слова українською мовою звучать просто чарівно – я із задоволенням повторював їх і навіть робив фотографії назв, написів та рекламних плакатів, які мене захоплювали”. До того ж його приємно здивувало, що люди в Києві були дуже привітними та доброзичливими, тому після цього першого візиту він часто повертався до української столиці, щоб знайти нових друзів, а також вивчити нові слова та кумедні вислови. Сьогодні Дуров розуміє 95 відсотків письмово та 85 відсотків усного українського мовлення, а якщо якісь нюанси викликають у нього запитання, він звертається по допомогу до своїх українських знайомих.

Як з’явився Поль дю Ров

У грудні 2013 року російська влада – зокрема її силові відомства – вимагала від Дурова розсекретити особисті дані та листування організаторів груп, пов’язаних із діяльністю київського Євромайдану. Після того, як Дуров відмовився це зробити, мережу VK у нього просто відібрали. Конфлікт зі спецслужбами призвів до того, що Дуров змушений був виїхати з Росії, при цьому він заявив, що відмовляється від російського громадянства, хоча російський паспорт у нього все-таки є, і навіть попросив ніколи більше не називати його росіянином. Сьогодні Дуров є громадянином Об’єднаних Арабських Еміратів, держав Сен-Кітс та Невіс, а також Франції – паспорт цієї країни видано йому на ім’я Поля дю Рова.

Норовливий власник Telegram

Над створенням месенджера Telegram Дуров почав працювати ще 2011 року, коли зрозумів, що він не має надійних каналів зв’язку для екстрених випадків. На цю думку його навела спроба спецпризначенців увірватися до його квартири – ні мобільним, ні стаціонарним телефонним зв’язком, як і соцмережею VK, він тоді скористатися не міг. Тоді вони разом із братом Миколою – кандидатом фізико-математичних наук, абсолютним чемпіоном світу з програмування серед студентів – зайнялися розробкою сервісу, в якому можна було б швидко обмінюватися не лише повідомленнями, а й документами. У результаті 14 серпня 2013 року відбулася презентація Telegram, на якій Дуров розповів про використання ним кількох протоколів шифрування, які захищають месенджер від несанкціонованого доступу ззовні.

Популярність мережі Telegram дуже швидко перевершила VK – за кілька місяців вона набрала перший мільйон підписників. І в Дурова почався новий конфлікт із російськими спецслужбами, які через складні алгоритми роботи месенджера не могли самостійно отримати доступ до особистих даних користувачів. Цього разу ключі від шифрування вимагав Роскомнагляд, який, отримавши відмову, 2017 року оштрафував Telegram на 800 тисяч рублів. Через рік влада взагалі пригрозила забороною месенджера в Росії, оскільки, за словами влади, він слугує платформою для переговорів і координації дій терористів. Після чергової відмови Дурова Telegram у Росії почали блокувати, але зробити це виявилося не так просто – він подбав про це.

Особиста трагедія

У лютому 2022 року, з початком повномасштабної війни Росії проти України, Дуров висловив свою позицію, назвавши те, що сталося, особистою трагедією. Також він зауважив: його багато що ріднить з українським президентом – зокрема, у нього, як і у Володимира Зеленського, лібертаріанські політичні погляди.

Батько 100 дітей

Після від’їзду з Росії Дуров мешкає в Об’єднаних Арабських Еміратах. Він є вегетаріанцем, відмовився від алкоголю та будь-яких фармацевтичних продуктів, включно зі знеболювальними засобами, не курить, не п’є каву, чай та газовані напої. Павло ніколи не був офіційно одружений, але при цьому є батьком 100 (!) дітей. Про те, як таке можливо, Дуров сам розповів у своєму посту в Telegram. П’ятнадцять років тому один з його друзів поділився з ним своєю проблемою: вони з дружиною ніяк не могли народити дитину. Дуров погодився стати донором сперми для цієї пари, після чого в клініці, яка займалася ЕКЗ, йому запропонували робити це на постійній основі. Її директор назвав донорський матеріал Дурова “високоякісним” і сказав, що його громадянський обов’язок – допомогти бездітним парам стати батьками. За словами Павла, за 15 років завдяки його донорському матеріалу народилося понад 100 дітей у дванадцяти країнах світу. Найімовірніше, до цього списку входять і двоє офіційно визнаних Дуровим дітей – дочка Аліна та син Михайло – від його колишньої цивільної дружини Дарії Бондаренко, з якою він познайомився ще під час навчання в університеті.