Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявляє, що Крим, відповідно до норм міжнародного права, повинен бути поверненим до складу України, а війна завершитися “справедливим миром”. Як ці заяви корелюються з підкреслено дружніми відносинами Ердогана з Путіним, на візит якого чекають в Анкарі, з’ясовував Фокус.

Реджеп Тайїп Ердоган виступив на підтримку повернення Криму Україні. За словами президента Туреччини, цього вимагає міжнародне право. Відповідна заява турецького лідера прозвучала у межах чергового саміту “Кримської платформи”. Цей форум, нагадаємо, започатковано президентом Володимиром Зеленським ще у 2021 році з метою знайти “ефективні рішення”, які дозволять повернути півострів Україні.

Реджеп Тайїп Ердоган, який звертався до учасників нинішнього зібрання по відео зв’язку, серед іншого зазначив, що анексія Криму, “посилила страждання”, зокрема і кримськотатарського народу. “Підтримка Анкарою територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України залишається незмінною”, — акцентував він, додавши, що повернення півострову до складу України є вимогою міжнародного права.

Окрім цього, турецький лідер висловив сподівання, що розв’язана РФ війна завершиться “справедливим і міцним миром на основі територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України”.

Чому Путін ніяк не доїде до Ердогана

Наразі Ердоган, який від імені Туреччини нещодавно подав заявку на вступ до БРІКС, збирається до Казані, де 22-24 жовтня відбудеться саміт цієї організації. Водночас поки що так і немає ясності щодо візиту Володимира Путіна до Туреччини, який був анонсований ще до президентських виборів у РФ.

Згідно з останньою інформацією, Москва попросила, щоб борт №1 супроводжували винищувачі. Однак це виявилося складною проблемою, оскільки в цьому разі бойові літаки зовсім недружньої країни входять до зони дії ППО НАТО. І як бути в такій ситуації поки що не зовсім зрозуміло. Втім, як пишуть деякі росЗМІ, насправді аж ніяк не забаганка з винищувачами стала причиною “дуже складної та закритої” підготовки візиту Путіна, а те, що Туреччина своїми заявами про Крим публічно фіксує незгоду із тією конфігурацією російських кордонів, яку повсякчас декларують у Кремлі.

Між тим експерти, з якими поспілкувався Фокус, переконані, що Ердогану й надалі вдаватиметься лавірувати між Києвом та Москвою. Стосовно бажання Туреччини виступати у ролі посередника в питанні врегулювання російсько-української війни, то тут думки експертів докорінно розійшлися.

Чому Києву вигідно залучати Ердогана до переговорного процесу

Зокрема, політолог Олексій Кошель у розмові з Фокусом зауважує: “Насамперед слід розуміти, що дружбу, яка базується виключно на взаємних вигодах, навряд чи можна назвати справжньою. Ердоган, який періодично називає Путіна другом, є достатньо сильним політиком, який позиціонує себе у якості самодостатнього регіонального лідера. Інакше кажучи, Ердоган постійно намагається наголосити, що його геополітична вага набагато більша за статус президента Туреччини. Власне, тому фактор Ердогана для врегулювання російсько-української війни, загалом, і деокупації Криму, зокрема, є надзвичайно важливим”.

Наголосивши, що Ердоган є лідером, який може досить жорстко опонувати Путіну, експерт констатував: “Я пригадую, як під час однієї з поїздок Ердогана до Москви його фактично принизили тим, що візит виявився абсолютно безрезультатним, а сама манера поведінки господарів Кремля демонструвала “опущення” високого турецького гостя. І після цього буквально впродовж кількох тижнів Анкара прийняла рішення про те, щоб відмовити росіянам у будівництві атомної електростанції у Туреччині. Це — не просто гідна відповідь, а удар по Росії, причому достатньо жорсткий, оскільки коли йдеться про атомну енергетику, то маються на увазі не лише усілякого роду економічні вигоди, а й закріплення в певній країні на десятки років. Отже, як бачимо, Ердоган вміє давати досить жорстку відповідь Кремлю. Тому нам потрібно його залучати і до мирного процесу, як такого, і до ситуативних переговорів щодо вирішення тих чи інших питань війни”.

Реджеп Тайїп Ердоган, переконаний Олексій Кошель, чудово розуміє, що у відносинах з Путіним будь-який прояв слабкості чи страху сприймається як автоматичне фіаско.

“Путін рахується з сильними суперниками, а також з тими, хто може його поставити на місце, а не танцює під кремлівську дудку. Ердоган – не танцюрист і вміє ставити Путіна на місце. Тому позиція президента Туреччини щодо Криму, зокрема, була, є і, переконаний, буде залишатися незмінною”, — підсумовує політолог.

Як Ердогану вдається грати на дві сторони одночасно
Своєю чергою заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький у розмові з Фокусом робить наступний акцент: “Ердоган свою позицію щодо Криму не змінює і у такий спосіб публічно демонструє Путіну, що Путін більш зацікавлений у ньому, а не навпаки. Очевидно, що Туреччина залишається країною, через яку проходить важливий для Москви сірий імпорт. Якщо Україна перемагатиме у війні і деокупує Крим, Туреччина перейде на сторону переможця і заявлятиме, що завжди виступала за український Крим”.

Наголосивши на тому, що президент Туреччини у російсько-українській війні одночасно грає на дві сторони, експерт додав: “У разі, якщо після виборів 2028 року Ердоган втратить президентське крісло і до влади прийде хтось із представників нинішньої опозиції, ситуація зміниться в тому плані, що позиція Анкари стане більш прозахідною і пронатівською, а її допомога Україні — значно жвавішою”.

Коментуючи шанси Реджепа Тайїпа Ердогана стати посередником у мирних перемовинах між Києвом та Москвою, політолог зазначив наступне: “Насправді Туреччина, яка повсякчас вустами того ж Ердогана видає себе за міжнародного важковика, є країною так званого Глобального півдня. Причому країною з величезною інфляцією і не менш величезними проблемами в економіці загалом, які Ердогану не вдається подолати. Тобто, як би Ердоган не намагався надувати щоки, але факт залишається фактом: вплив Туреччини на геополітику є, м’яко кажучи, невеликим. Тому, швидше за все, посередниками в російсько-українській війні виступатимуть Індія або Китай, як набагато більш впливові гравці”.

Туреччина ж, констатує Олексій Голобуцький, дуже активно продавала свого часу на геополітичній арені кейс зернової угоди, подаючи її як досягнення планетарного масштабу, хоча насправді українські безпілотні катери та ракети “тихо і без зайвого піару роблять набагато більше для гарантування безпеки у чорноморській акваторії”.