Ви точно чули, або бачили на вулицях свого міста дітей, які рачкують й імітують поведінку тварин – котів, собак і не тільки. І, найімовірніше, запитували у себе: що відбувається та чи не почався раптом зомбі-апокаліпсис. Знайомтесь – це квадробери!

Чому діти поводяться як звірі: шиплять один на одного, пересуваються на “лапах” та носять маски тварин, розбирався 24 Канал. Ми також запитали у психолога, про що свідчать подібні захоплення і чи становлять вони небезпеку.

Люди-звірі? Хто такі квадробери та фурі

Почнемо з того, що суспільство може плутати фурі та квадроберів. Тому важливо пояснити ідею обох течій. Що фурі, що квадробери переодягаються у тварин, але у них різна мета і різні способи вираження. Наприклад, фурі не є спортивним напрямом і не має жодного стосунку до фізичної активності. Тоді як квадробіка – це вид фізичної активності.

• Фурі – субкультура, учасники якої захоплюються антропоморфними тваринами, створюють і малюють персонажів – фурсони, а також носять костюми тварин. Основна мета фурі – самовираження через створення унікальних персонажів і взаємодія з іншими представниками культури. У Києві, до прикладу, є спільнота, яка організовує прогулянки фурі містом.
• Квадробіка – передбачає активні фізичні вправи. Носіння костюмів у квадробіці є лише ігровим або декоративним елементом, а не головною метою, на відміну від фурі-культури, де костюми є важливою частиною самовираження.
• Цікаво, що представники фурі – це здебільшого дорослі, для яких це своєрідне хобі. Тоді як квадробіка – більше поширена серед дітей та підлітків, які у такий спосіб заявляють про себе в соцмережах – знімають відповідні відео та публікують їх у тіктоці.

Чи є сексуальний підтекст у субкультурах фурі та квадроберів

Суспільство може не зовсім розуміти подібні захоплення та способи самовираження. Іноді це нерозуміння нічим не підкріплене, а іноді – ризики реальні. Зокрема, культурі фурі закидають сексуалізацію персонажів.

І дійсно, на тематичних ресурсах можна знайти багато відвертих малюнків та відео. Однак не усі представники фурі захоплюються подібним. Першочергово, їм просто подобається переодягатися у костюм улюбленого героя. Щодо можливих ризиків, то у мережі представники фурі часто приховують своє справжнє ім’я під ніком, а обличчя – під маскою героя. І звісно, на це у них можуть бути свої міркування. Однак за яскравим костюмом може приховуватись будь-хто. Ризики для підлітків у цій субкультурі очевидні. Про них батькам слід говорити із дітьми. Та, як ми уже зазначали, культура фурі здебільшого поширена серед дорослих.

Загалом же представники фурі ведуть звичний спосіб життя і можуть працювати в абсолютно різних сферах. А приналежність до субкультури та костюми тварин – це лише хобі. Такі люди не ведуть жодної діяльності, яка б становила загрозу для суспільства чи суперечила нормам і правилам.

Щодо квадроберів, то про сексуалізацію узагалі не йдеться. Ми детальніше зупинимось саме на квадробіці, адже це явище стає дедалі популярнішим в Україні, а тренд підхоплюють діти та підлітки.

Як візуально відрізнити фурі від квадробера

Якщо на вулиці ви бачите людей у повноцінних, продуманих до деталей яскравих костюмах, перед вами – представник фурі. І правильніше сказати, що вони створюють собі не просто костюм, який, до речі, часто досить дорого коштує, а фурсону – персонажа.

Якщо ж перед вами людина, яка пересувається на чотирьох, імітує поведінку та рухи тварин і на ній лише елементи костюму, як от вушка, хвіст, рукавички – це квадробер (пам’ятаємо, що це найчастіше діти та підлітки).

Представник культури фурі / Фото з інстаграму

Часто костюми фурі досить продумані / Фото з інстаграму

Зауважимо, що обидва фото зроблені у Києві.

Квадробери переважно діти та підлітки / Фото shutterstock

Квадробери виконують різні трюки та пересуваються на чотирьох кінцівках / Фото shutterstock

Чому квадробери імітують поведінку тварин

Назва захоплення досить буквально розшифровується: “квадро” – чотири + “аеробіка”. Квадробіка – це напрямок, який поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків тварин. Головне у квадробіці – пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків, серед яких стрибки через перешкоди, швидкий біг. А ось костюми – не головне.

Цікаво. Автор цього виду спорту – японець Кенічі Іто. Він з дитинства потерпав від булінгу, його дражнили “мавпенятком”. Але він вирішив зробити цей образ своєю перевагою і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках. У 2008 році чоловік встановив свій перший світовий рекорд – він подолав 100-метрову дистанцію за 18,58 секунди. Вже у 2012 японець скоротив час забігу до 17,47, а у 2015 році – до 15,71 секунди.

Кенічі Іто – рекордсмен з бігу на чотирьох кінцівках / Фото з сайту Книга рекордів Гіннеса

В японця з’явились послідовники, які почали вигадувати нові трюки й рекорди. Деякі представники квадроберів заявляють, що відчувають себе твариною на нефізичному рівні, а деякі просто хочуть проявити себе у незвичному виді спорту.

“Не покусає”: чи варто підтримувати захоплення дітей

Квадробіка досить новий напрямок в українському просторі. У мережі хоч і з’являються відео, де діти в парку бігають як кішечки чи білочки, насправді квадроберів в Україні не так і багато. Одночасно із роликами безпосередньо квадроберів, з’явилось чимало відео, де критикують та висміюють захоплення дітей. Тіктоки з підписами “вони вже в Рівному…” або “Вони серед нас..” під містичну музику – виглядають дійсно дещо відлякуюче. Та й погодьтесь, коли ви на власні очі бачите, як діти у котячих вушках бігають на чотирьох, у вас виникають досить сумбурні відчуття. Особливо, без контексту.

Ситуація погіршилась після новини про те, що квадроберка покусала людину. Щоправда, випадок стався в Росії, а там звикли усе перебільшувати. Російська пропаганда, до речі, і тут свій вклад зробила. Зокрема, кремлівські чиновники почали коментувати захоплення дітей фразами на кшталт “здичавіли зовсім”, “ще трохи – й США будуть перейменовані на Божевільні Штати Америки”.

Тож не дивно, що квадробіка викликає у батьків не лише занепокоєння, а й страх і супротив. Однак варто розуміти, що підлітки та діти намагаються проявлятись через різні субкультури. І так було завжди. Достатньо згадати, як кілька років тому молодь захоплювалась культурою емо, готів та панків. Ще раніше – були одержимі рухом хіпі.

Ви скажете, що це інше і не до порівняння. Однак це такий же спосіб проявлятись, своєрідний спосіб виділитись, спробувати щось абсолютно нове, бути причетним до спільноти, яка об’єднана однією ідеєю.

Чи варто батькам бити на сполох і коли

Дитяча психологиня, консультантка з виховання Іванілова Наталія наголошує, що інтерес до субкультур – це цілком природна частина розвитку дитини, особливо підліткового віку.

Іванілова Наталія – психологиня

“Пошук власної ідентичності, приналежності до групи та вираження себе через певні символи або поведінку були завжди. Субкультури дають дітям можливість знайти однодумців і проявити свою індивідуальність, тому інтерес до них – це нормальна частина формування їхньої ідентичності”.

Також психологиня пояснює, що субкультури дають дітям простір для експериментів із власною ідентичністю, цінностями та переконаннями.

“Це допомагає їм відчути свободу самовираження та належність до чогось більшого. Діти можуть тестувати різні моделі поведінки та вивчати реакцію оточення. У майбутньому це може допомогти їм краще розуміти власні уподобання, відчувати себе більш впевненими у соціумі”, – додає Наталія.

Водночас наголошує, що дуже важливо, аби діти відчували підтримку дорослих і були здатні критично осмислювати свій досвід. Адже надмірне занурення у будь-яку субкультуру може стати проблемою.

Наталія Іванілова вважає, що бити на сполох батьки мають лиш тоді, коли захоплення дитини призводить до її ізоляції від реальності або втрати здатності адаптуватися до соціальних норм.

Важливо стежити за тим, чи підліток зберігає здоровий баланс між власними захопленнями і щоденними обов’язками, а також чи не втрачає соціальних навичок і зв’язку з реальним світом. Якщо дитина починає відмовлятися від навчання, спілкування з друзями або близькими, це може бути тривожним сигналом,
– наголошує психологиня.

Важливо! Якщо дитина починає уникати навчання, друзів, стає надмірно агресивною або, навпаки, замкненою, постійно демонструє одержимість однією поведінковою моделлю (наприклад, постійно імітує тварин і відмовляється від інших видів діяльності), це може бути сигналом про те, що потрібно звернутися до спеціаліста.

Як підтримати дитину-квадробера

Іванілова Наталія – психологиня

“У таких субкультурах, як фурі чи квадробери, сама поведінка, коли дитина імітує тварин, може виглядати дивно, але важливо розуміти контекст. Діти можуть використовувати такі форми гри як спосіб зняти стрес або емоційну напругу”.

Важливо, щоб батьки не забороняли це в категоричній формі, а натомість спокійно говорили з дитиною про її почуття та мотивації.

“Потрібно підтримувати контакт, питати, що саме приваблює її в цій субкультурі, і намагатися зрозуміти емоційний контекст, що стоїть за цим”, – зазначає Наталія Іванілова.

“Дійсно, з боку оточення може бути нерозуміння і це важкий момент для дитини. Головне – підтримувати відкритий діалог з дитиною, пояснювати, що реакції інших людей можуть бути різними, і що важливо навчитися захищати власні кордони”, – пояснила психологиня.

Натомість батькам варто навчати дитину сприймати критику або незгоду спокійно, не йти на конфлікт, але водночас не дозволяти порушувати свої права. Можна обговорювати можливі ситуації цькування заздалегідь, навчати стратегій захисту й реагування, підкреслюючи, що підтримка родини завжди є доступною.

Цькування квадроберів в мережі розвивається з такими ж темпами, як сама течія. У коментарях під відео, де діти скачуть на чотирьох або виконують інші трюки, користувачі здебільшого залишають негативні коментарі. Усі вони образливі та можуть змусити дитину почуватись пригнічено. І ось це вже може згубно вплинути на її психіку.

У питанні того, як реагувати на квадроберів, відповідь очевидна й однозначна – спокійно. Ви не маєте права вказувати людині, чим їй захоплюватись. У випадку підлітків та дітей, у них є батьки, які дбають про них. Це не ваша справа. Якщо ви мама чи тато квадробера, намагайтесь підійти до питання розумно. Поцікавтесь, чому дитина захопилась трендом. Якщо дитині дійсно цікаво вивчити кілька вправ з квадробіки – що поганого у фізичних вправах? Або ж вона ототожнює себе з якоюсь твариною – це теж нормально. Усі ми в дитинстві грались у фей, русалок, бетменів чи інших персонажів. А в дорослому віці проходили тест “обери тварину – визнач свої сильні та слабкі сторони”.

Будьте “включеними” в процес. Так ви зможете підтримати дитину, показати їй, що усі її прояви та починання для вас важливі. Що ви приймаєте її різною. А також зможете “контролювати” ситуацію і не пропустити можливих тривожних сигналів.